Важко уявити собі сучасне місто без майданів, площ, тротуарів, вулиць і т. п. Починаючи з давніх часів, люди намагалися накрити поверхню землі чимось твердим, щоб було простіше рухатися як пішим ходом, так і кіньми, а в більш пізню епоху і на автомобілі. Першим надійним дорожнім покриттям була бруківка - колоті або обрізані камені, які мають плоску поверхню. Бруківка виготовлялася з натурального каменю найтвердіших і найбільш стійких проти зносу порід, мають значну несучу здатність: із граніту, базальту, гнейсу. Йдучи вимощеними бруківкою вулицями, ми навіть сьогодні здатні відчувати дихання середніх віків. Проте технології рвонули уперед, камінь подорожчав, і стало недоцільно його застосовувати для будівництва доріг, дворів. Духом нашого часу продиктовані інші нормативи дорожнього покриття. Бруківку з каменю змінила зовсім нова бруківка, що, ймовірно, швидше свій термін відслужить, але має численні достоїнства. Не забувайте про такий вид покриття, як плитка тротуарна. Кожний такий різновид покриття має своє призначення. Сучасним каменем найчастіше мостять двори приватних будинків або площі не дуже великих розмірів, а плиткою - частіше тротуари. Щоб дуже якісно укласти дивовижно красиву бруківку за найнижчими цінами, поспішайте купити бруківку. Для вимостки надзвичайно навантажених доріг виробляється звичайна бруківка із найбільш міцних і твердих порід каменю - граніту або базальту. Бруківка, яку вкладають на тротуарах, пішохідних та велосипедних доріжках, шляхах із малим навантаженням, може також виготовлятися з менш щільних речовин, напр. , з вапняку, бетону, сланцю. Найчастіше тротуарна плитка виготовляється з кераміки. Як матеріал для укладання бруківка має багато переваг. В підсумку, бруківка довговічна, дуже надійна, має значну несучу здатність, практично не зношується. Побудовані ще в епоху Стародавнього Риму шляхи, вимощені гранітними плитами, навіть зараз придатні для руху. Бруківку вкладають на основу з піску. Дорога на піщаній основі добре дренується і стійка проти розмиття. Дорога, що вимощена бруківкою - це нежорстке покриття, можливий відносний рух її окремих фрагментів. Завдяки цьому покриття залишається цілим при дуже великих навантаженнях, температурних перепадах, переміщеннях грунту.